Шимановський Юлій Карлович – лікар-хірург, доктор медицини,
екстраординарний, ординарний професор,
завідувач кафедри оперативної хірургії Університету святого Володимира :
до 195-річчя від дня народження
Шимановський Юлій Карлович (27.01.1829-13.04.1868 ) – лікар-хірург, доктор медицини (1856), екстраординарний (1861), ординарний професор (1864), завідувач кафедри оперативної хірургії Університету святого Володимира (1861-1867).Учень Г. К. Адельмана, сподвижник М. І. Пирогова.
Народився в місті Ризі в сім'ї штабскапітана. Навчався в Ревельській гімназії, мав схильність до поезії та малювання.
У 1856 закінчив медичний факультет Дерптського (тепер м. Тарту, Естонія) університету. У студентські роки Ю. К. Шимановський виявляв великий інтерес до хірургії, відвідував клініку професора Г. В. Адельмана, де навчався пластичній хірургії. Цього ж року захистив докторську дисертацію та був призначений асистентом хірургічної клініки. У 1858 переїхав до Гельсінгфорса (Хельсінкі, Фінляндія) й очолив кафедру хірургії місцевого університету, був його професором. Розквіт його діяльності розпочався в 1861, коли він був запрошений професором кафедри оперативної хірургії в Київський університет св. Володимира та хірургом-консультантом Київського військового госпіталю. Завідувач кафедри оперативної хірургії Київського університету (1861-1867).
Зробив великий внесок у розвиток трансплантології, пластичної та відновлювальної, а також військово-польової хірургії. Модифікував кістково-пластичну операцію при ампутації стегна (операція Грітті-Шимановський), уперше у світі склав класифікацію дефектів шкіри для наступних пластичних операцій, розробив схеми шкірної пластики, метод закриття великих дефектів з допомогою шматків шкіри, взятих по колу.
Працюючи в доантисептичну епоху проявив наукову прозорливість. Дотримуючись чистоти при виконанні операцій і використовуючи слабкий розчин антисептика він добився надзвичайно успішних на той час післяопераційних результатів.
Ю. К. Шимановським було опубліковано понад 60 наукових праць. Автор фундаментальних монографій «Оперативна хірургія» (1864) та «Операції на поверхні людського тіла» (1865), вперше в світовій хірургічній практиці описав вільне перещеплення шкіри. Обстоював щадний принцип хірургічних операцій, виступав за широке використання шкірної пластики, удосконалив гіпсову пов’язку, запропоновану І. П. Пироговим, винайшов і модифікував близько 80 медичних інструментів, приладів та пристроїв. Колекція інструментів, які він винайшов, здобула високу оцінку на Всесвітній виставці в Парижі (1867). У «Підручнику з оперативної хірургії» одним з перших детально описав техніку застосування наркозу.
Ім’я Ю. К. Шимановського ввійшло в історію медицини як одного із засновників пластичної хірургії, талановитого вченого, хірурга-новатора.
мережах: