Нещадименко Марко Петрович –
лікар- мікробіолог, епідеміолог,
доктор медицини, професор,
член-кореспондент ВУАН по відділу мікробіології,
засновник і перший керівник кафедри мікробіології,
директор Київського бактеріологічного інституту:
до 155-річчя від дня народження
Нещадименко Марко Петрович (02.01.1869-01.10.1942) – лікар-мікробіолог, епідеміолог, доктор медицини (1910), професор, член-кореспондент ВУАН по відділу мікробіології. Професор Київського медичного інституту, засновник і перший керівник кафедри мікробіології (1919-1941), у 1933-1939 одночасно завідував кафедрою епідеміології. Керівник науково-дослідної кафедри теоретичної медицини при ВУАН (1925). Голова Київського медичного товариства (1928), директор Київського бактеріологічного інституту (1919-1931).
Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1896). Учень О. Д. Павловського. Під впливом лекцій професорів О. Д. Павловського, В. К. Високовича. В. К. Ліндемана зацікавився мікробіологією, оволодів методами мікробіологічних експериментів та на кафедрі хірургічної патології розпочав свої перші наукові дослідження. Працювати почав у Київському бактеріологічному інституті, де пропрацював 42 роки на посадах наукового співробітника, директора, заступника директора.
Під керівництвом О. Д. Павловського досліджував дію токсинів на організм лабораторних тварин. У 1902- 1908 рр. удосконалювався в кращих бактеріологічних лабораторіях та інститутах Європи. Ознайомився з методами виготовлення сироваток і вакцин, із новими результатами мікробіологічних досліджень. У 1910 р. опублікував монографію про експериментальні дослідження розладів кровообігу при отруєнні дифтерійним токсином, зробивши значний внесок у вчення про патогенез інфекційних захворювань.
У 1917-1918 рр. М. П. Нещадименко брав участь у формуванні Українських лікарських організацій та медичних видань, зокрема, журналу «Українські медичні вісті», який почав виходити у 1918 р.
Один з організаторів медичного факультету Українського державного університету, керівник кафедри загальної патоанатомії і бактеріології. Першим в Україні почав викладання бактеріології українською мовою.
У 1919 р. був призначений директором Київського бактеріологічного інституту. Після реорганізації інституту в Київський інститут епідеміології і мікробіології до 1941 р. обіймав посаду заступника директора з наукової роботи. Продовжуючи педагогічну діяль ність, М. П. Нещадименко в 1919 р. opганізував та очолив першу в Україні кафедру мікробіології, якою керував до 1941 р. Викладав три курси –«Загальна мікробіологія», «Медична бактеріологія» та «Спеціальна епідеміологія».
У 1920-1925 рр. працював у Медичній секції ВУАН. Займався питаннями епідеміології черевного тифу, аналізував заразність на різних стадіях хвороби – основи епідеміології черевного тифу та найактивніші шляхи боротьби з ним. У 1925 р. призначений керівником Науково-дослідної кафедри теоретичної медицини. Ряд медичних науково-дослідних установ, створених разом з А. В. Корчаком-Чепурківським, стали основою формування нинішніх інститутів медико-біологічного профілю НАН України.
Автор близько 50 наукових праць, присвячених актуальним питанням мікробіології. Одним із перших вивчав дію дифтерійного токсину на організм, застосував анатоксин для профілактики дифтерії, специфічної профілактики туберкульозу за допомогою вакцини БЦЖ (1926). Запропонував нові методи мікробіологічного дослідження, разом зі своїм учнем С. Дяченком вивчав роль стрептокока в інфекційній патології людини.
Науковий доробок Нещадименка М. П. представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: