Амосов Микола Михайлович – видатний лікар-хірург,
один із основоположників легеневої і серцевої хірургії,
біокібернетик, доктор медичних наук, професор,
заслужений діяч науки УРСР,
член-кореспондент АМН СРСР, академік АН УРСР та АМН України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
засновник і керівник Інституту серцево-судинної хірургії в м. Києві:
до 110-річчя від дня народження
Амосов Микола Михайлович (06 [19].12.1913 – 13.12.2002) – видатний лікар-хірург, один із основоположників легеневої і серцевої хірургії в Україні та колишньому СРСР, біокібернетик, філософ, письменник, доктор медичних наук (1953), професор (1954), заслужений діяч науки УРСР (1959), член-кореспондент АМН СРСР (1962), академік АН УРСР (1969) та АМН України (1993), лауреат Державної премії УРСР (1978, 1988) та України (1997) в галузі науки і техніки, засновник і керівник Інституту серцево-судинної хірургії в м. Києві.
Видатний вчений Микола Михайлович Амосов народився в селянській родині у Вологодській області. До 18 років навчався у м. Череповець у школі, а потім у механічному технікум. Працювати почав в 1932 році у м. Архангельськ на електростанції при лісопильному заводі. Вступив у 1934 році до Заочного індустріального інституту, а у 1935 році – до Архангельського медичного інституту. Отримав обидва дипломи – інженера-теплотехніка та медика – із відзнакою. Практичну роботу медика почав ординатором-хірургом у Череповецькій міжрайонній лікарні. Під час Другої світової війни працював у Польовому пересувному шпиталі завідуючим хірургічним відділенням, через яке пройшло більше 40 тисяч поранених, а сам він провів близько 4 тисяч операцій. За страшні роки війни Микола Михайлович став досвідченим хірургом і міг оперувати будь-які частини тіла. Як науковець зібрав матеріали для кандидатської дисертації, щоб продовжити роботу у мирний час. Після війни продовжив хірургічну практику.
В Україну до Києва Микола Михайлович з дружиною переїхав у 1952 році. Був запрошений очолити спеціально створену клініку торакальної хірургії при Київському інституті туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Г. Яновського. Тут під керівництвом професора М. М. Амосова вперше в Україні проведено резекційну хірургію легень та розпочато хірургічне лікування хвороб серця. Одночасно (1953-1955) він працював завідувачем кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.
Наукові дослідження: основоположник резекційної хірургії легень і серцевої хірургії в Україні та колишньому СРСР (резекція легень – 1952 р., хірургічне лікування серцевих хвороб – 1955 р., операції на серці зі штучним кровообігом – 1958 р., протезування мітрального клапана – 1963 р., уперше в світі створив і запровадив антитромботичні протези клапанів серця – 1965 р.). Створив і очолив в Україні клініку серцевої хірургії (1955), яку реорганізував в Інституті серцево-судинної хірургії (1983). Очолював відділ біокібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1959-1990). Автор понад 400 наукових публікацій, у тому числі 19 монографій. Ряд монографій перевидані в США, Японії, Німеччині, Болгарії.
За власними словами академіка М. М. Амосова, його наукові дослідження сформувалися у такі напрями:
- Регулюючі системи організму – від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.
- Механізм розуму і штучний інтелект.
- Психологія і моделі особистості.
- Соціологія і моделі суспільства.
- Глобальні проблеми людства.
Наукову роботу Микола Михайлович поєднував з великою суспільною діяльністю. У 2000 році ім'я вченого М. М. Амосова було внесено у першу десятку особистостей, які визначили вигляд України у ХХ столітті. У 2008 році був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за підсумками опитування "Великі українці".
Науковий доробок Амосова М. М. представлено в: імідж-к
аталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця»
мережах: