Грицюк Олександр Йосипович – клініцист,
лікар-терапевт, кардіолог, професор,
заслужений діяч науки і техніки УРСР,
член-кореспондент АМН СРСР,
директор Київського НДІ клінічної медицини М. Д. Стражеска,
головний терапевт МОЗ УРСР,
завідувач кафедри госпітальної терапії:
до 100 річчя від дня народження
Грицюк Олександр Йосипович (10.10.1923 – 15.03.1990) – клініцист, лікар-терапевт, кардіолог, науковець, педагог, доктор медичних наук (1966) професор (1968), заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент АМН СРСР (1978), лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1980), директор Київського НДІ клінічної медицини ім. М. Д. Стражеска (1970-1974), головний терапевт МОЗ УРСР (1967-1970, 1974-1979), завідувач кафедри госпітальної терапії (1973-1990).
Олександр Йосипович Грицюк народився у Києві, в родині службовців. Із золотою медаллю закінчив середню школу (1941). Під час Другої світової війни пережив окупацію, був учасником бойових дій на фронті, брав участь у завершальних боях у Німеччині. Отримав тяжке поранення та переніс важкий післярановий остеомієліт. Медичну освіту почав здобувати ще під час окупації та продовжив з грудня 1945 року у Київському медичному інституті. Учень академіка М. Д. Стражеска та професора О. А. Айзенберга. Паралельно закінчив англійське відділення Трирічних державних курсів іноземних мов. У 1962 році О. Й. Грицюк був відряджений на 4 місяці у США до провідних клінік Вашингтона, Детройта, Чикаго, Нью-Йорка, Сан-Франциско, де він вивчав методики оцінки стану фібринолітичної системи крові.
Наукові дослідження: проблеми кардіології, травматології, організації терапевтичної служби; процеси згортання крові, фібринолізу та тробмоутворення; вперше описав перехід дрібновогнищевого інфаркту міокарда у великовогнищевий. Автор понад 400 наукових праць, серед яких 15 патентів та 14 монографій. Під керівництвом професора О. Й. Грицюка виконано 5 докторських та 34 кандидатських дисертацій. Очолював товариство кардіологів України. Автор вислову: "Нитка фібрину може перервати нитку життя".
Олександр Йосипович любив музику, сам навчився грати на акордеоні, фортепіано, мандоліні, чудово виконував вальси Шопена. Незважаючи на поранення лівої руки (парез променевого нерва), захоплювався фотографією, знімав і монтував аматорські фільми.
Меморіальні дошки, на знак вшанування пам'яті лікаря та науковця О. Й. Грицюка, встановлені біля входу до 10 корпусу Центральної міської клінічної лікарні м. Києва та на будівлі Національного наукового центру "Інституту кардіології ім. академіка М. Д. Стражеско" АМН України. У 2019 році було створено документальний фільм під назвою " Олександр Йосипович Грицюк. СПОГАДИ"
Науковий доробок Грицюка О. Й. представлено в: імідж-каталозі "Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця", електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: