Стуковенков Михайло Іванович – лікар-дерматовенеролог,

доктор медицини, професор:
до 180-річчя від дня народження

 

   Стуковенков Михайло Іванович (17.09.1842 - 14.03.1897) – лікар-дерматовенеролог, доктор медицини (1871), доцент курсу дерматології (1883), екстраординарний (1884), ординарний (1887) професор, завідувач кафедри дерматологи та сифілідології Університету Св. Володимира. Учень С. П. Боткіна.
   Народився Михайло Іванович 17 вересня 1842 року в Санкт-Петербурзі в сім'ї магістра фармації. Закінчив 3-ю Санкт-Петербурзьку гімназію (1861), Медико-хірургічну академію (1866). Призначений до Воєнно-медичного відомства із залишенням при 2-му воєнно-сухопутному госпіталі на посаді асистента висипного відділення клінічного госпіталю. У 1871 р. захистив докторську дисертацію на тему «О влиянии температуры жидкости, вводимой в организм в форме пищи или питья на количество и качественный состав молока». Упродовж чотирьох місяців 1872 р. з науковою ціллю перебував за кордоном. У 1874 р. поряд із попередньою посадою асистента клінічного госпіталю Медико-хірургічної академії, був призначений позаштатним лікарем при Свято-Троїцькій общині сестер милосердя.
   З початком російсько-турецької вій (1877-1878) відряджений уповноваженим Товариства Червоного Хреста в розпорядження Воєнно-медичного управління діючої армії. Працював польовим хірургом. Після взяття Плевни Його призначено завідувачем санітарною частиною міста, де він також займався влаштуванням госпіталів для турецьких військовополонених.
   За відмінну службу в армії в 1879 р. зведений у статські радники та нагороджений орденом Св. Володимира IV ступеня з мечами (1878). Окрім нагород російської імперії М. І. Стуковенкову дозволено було носити наданий турецьким урядом орден Меджiдiє 3-го класу та Румунський Хрест за війну 1877-1878 рр. У листопаді 1878 р. повернувся до Санкт-Петербурга, де зайняв посаду асистента дерматологічної клініки Медико-хірургічної академії. У 1879 р. обраний консультантом та викладачем сифілідології і дерматології Жіночих медичних курсів при Покровській общині Санкт-Петербурга та спеціалістом із дерматології Максиміліанівської лікарні.
   У квітні 1883 р. М. І. Стуковенков був затверджений у званні доцента та очолив курс дерматології та сифілідології Університету Св. Володимира. Йому було доручено завідування дерматологічною госпітальною клінікою, на базі якої й почав читати лекції із сифілісу та нашкірних хвороб студентам 9 і 10 семестрів по чотири години на тиждень. У цьому самому році воєнним відомством М. І. Стуковенков був призначений на посаду молодшого ординатора клінічного відділення Київського воєнного госпіталю. М. І. Стуконенков додав чимало зусиль у матеріальному забезпеченні клініки для більш досконалого лікування хворих та проведення навчального процесу. Він домігся значного збільшення щорічного асигнування клініки та кабінету з 150 до 5000 рублів; госпіталізації в клінічне відділення госпіталю цивільних осіб, що сприяло різноманітності нозологічних форм захворювань для більш повного викладання предмета.
   У 1884 р. М. І. Стуковенкову було присвоєно звання екстраординарного професора, а курс дерматології перетворений на кафедру дерматології та сифілідології Університету Св. Володимира.
   У 1886 р. за клопотанням Ради Університету Св. Володимира та узгодженням з Головним воєнно-медичним управлінням, воєнним міністром замість існуючого клінічного відділення нашкірних хвороб було відкрито в госпіталі клінічне відділення сифілітичних та венеричних захворювань. За провадження цього відділення значно розширило можливості клінічного викладання студентам Університету.
  У жовтні1887 р. М. І. Стуковенков був затверджений ординарним професором Університету Св. Володимира. Лікарський, науковий і громадський авторитет М. І. Стуковенкова був надзвичайно великим. Він першим у російській імперії дав розгорнутий опис грибоподібного мікозу, листоподібної пухирчатки, риносклероми та ідіопатичноï саркоми Капоші. Ним розроблено оригінальний метод визначення ртуті в сечі та інших біологічних рідинах. який дозволив науково обґрунтувати систему контролю при дозуванні ртутних препаратів для лікування сифілісу. Методика лікування сифілісу препаратами ртуті, що відпрацьована М. І. Стуковенковим та його учнями, була широко розповсюджена та застосовувалася протягом десятиліть. Він додав багато зусиль у боротьбі з розповсюдженням сифілісу та боротьбі з венеричними хворобами.
   14 березня 1897 р. на відкритті Київського фізико-медичного товариства під час актової промови М. І. Стуковенков помер від паралічу серця.
   Після смерті професора М. І. Стуковенкова його дружина передала Університету бібліотеку вченого (понад 2000 томів), а також понад 100 муляжів шкірних захворювань, виконаних художником Піонтковським під керівництвом М. І. Стуковенкова. Муляжі мали настільки великий науковий інтерес, що професор М. А. Тихомиров Ф. К. Борнгаупт від імені членів Фiзико-медичного товариства надали клопотання Ректору Університету Св. Володимира про влаштування їх виставки на 12-му Міжнародному з'їзді лікарів (Москва, серпень 1897 р.). На цьому з'їзді виступав доцент кафедри нашкірних та сифілістичних хвороб П. В. Нікольський, який на честь свого вчителя зробив «Обзор научной деятельности профессора Михаила Ивановича Стуковенкова и его клиники».
   М. І. Стуковенков нагороджений орденами Св. Станіслава II ступеня (1874). Св. Анни II ступеня (1877). Св. Володимира IV ступеня з мечами (1878), Св. Володимира III ступеня 1882 та світло-бронзовою медаллю за війну 1877-1878 рр. Мав чин дійсного статського радника.


вересень 2022 року

 

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1

тел. (044) 454-49-58, (044) 454-49-28

E-mail: library@nmu.ua