До 180-річчя Національного медичного університету
імені О. О. Богомольця
«Історія медицини на книжковій полиці Бібліотеки»
З колекції фонду рідкісних і цінних видань Бібліотеки НМУ
Ліндеман Володимир Карлович
(30.07.1868-18.04.1933)
Ліндеман Володимир Карлович – лікар-патолог, доктор медицини (1896), професор (1901), завідувач кафедри загальної патології медичного факультету Університету Св. Володимира (1901-1918), Київського медичного інституту (1920-1922), одночасно (1910-1922) – директор Бактеріологічного інституту та завідувач експериментально-медичною лабораторією інституту. Учень О. Б. Фохта.
Народився в місті Москва в родині професора зоології Петровської рiльницької академії. У 1893 р. закінчив медичний факультет Імператорського Московського університету і був залишений стипендіатом на кафедрі загальної патології, очолюваної засновником Московської школи загальних патологів О. Б. Фохтом, для підготовки до професорського звання.
У 1896 р. захистив докторську дисертацію «О влиянии перевязки мочеточников на строение и функции почки» та здобув ступінь доктора медицини. У 1898-1900 рр. стажувався за кордоном у лабораторіях видатних професорів та опублікував 15 експериментальних досліджень. У лабораторії І. І. Мечнікова в Пастеровському інституті В. К. Ліндеман відкрив нефроцитотоксичну сироватку, за допомогою якої вперше у світі викликав у тварин геморагічний нефрит. У 1901 р. опублікував визначну працю «Цитолизины как причина токсических нефритов».
Після повернення із закордонного відрядження В. К. Ліндеман разом з О. Б. Фохтом виконав експериментальне дослідження «О нарушениях кровообращения и деятельности сердца при эмболии легочной артерии» (1903) у якому показав значення нервово-рефлекторних впливів для регуляції кровообігу в легенях, відкрив та описав «пульмонокоронарный рефлекс».
У 1901 р. В. К. Ліндеман був обраний професором кафедри загальної патології Університету Св. Володимира. Поряд із діяльністю в Університеті Св. Володимира В. К. Ліндеман брав активну участь в організації в 1907 р. Вищих жіночих медичних курсів з університетською програмою викладання, на яких читав курс загальної патології та зоології і разом із М. П. Вашетко заснував зоологічний музей. В. К. Ліндеман у 1910-1922 рр. очолював Бактеріологічний інститут, створив у ньому експериментально-медичний відділ та налагодив масове виробництво сироваток і органотерапевтичних препаратів. Наукова діяльність кафедри загальної патології була спрямована на розроблення питань, пов'язаних із теорією сечовиділення та патології нирки, а також на розвиток загальнобіологічного напряму в загальній патології. У 1910-1911 рр. професор В. К. Ліндеман видав двотомну фундаментальну працю «Учебник общей патологии». Підручник набув популярності в студентів, викладачів, лікарів та науковців глибиною аналізу найважливіших проблем як загальної, так і спеціальної патології, послідовністю їх викладання та зв'язком з іншими дисциплінами. Висловлені положення загальнобіологічного підходу до розуміння патологічних явищ були в подальшому обґрунтовані в наступних працях вченого, присвячених патології кровообігу, патофізіології органів сечовиділення, питанням спадковості, конституції та їх ролі в розвитку патології. До важливих наукових праць слід віднести монографію «Наследственность и измечивость как причина болезни». До наукової роботи на кафедрі професор В. К. Ліндеман залучив велику кількість лікарів та студентів. З 1902 до 1918 рр. із лабораторії кафедри загальної патології вийшло 21 докторська дисертація та близько 50 наукових праць із різних питань медицини. За 20 років діяльності в Університеті Св. Володимира професор В. К. Ліндеман створив свою наукову школу загальних патологів. Найбільш відомими учнями його були професори: К. Р. Мірам, М. П. Вашетко, П. О. Кучеренко, І. В. Гоффман, О. А. Кронтовський. Перша світова війна 1914 р. внесла суттєві корективи в діяльність В. К. Ліндемана. У 1915 р. В. К. Ліндеман організував та очолив газову секцію Воєнно-промислового комітету, що працював у Києві. У своїй лабораторії він ставив досліди на собаках для вивчення впливу на організм отруйних речовин: синильної кислоти, фосгену, хлору. За допомогою складної апаратури він установив ушкодження легенів та серця, пояснював природу цих ушкоджень. Одночасно він почав читати лекції для офіцерських шкіл у Києві, надаючи відомості про отруйні речовини та засоби захисту від них. Професор В. К. Ліндеман поклав початок науковим розробкам із токсикології отруйних речовин та продовжував цю роботу в еміграції. У 1923 р. він очолив Протигазовий інститут у Варшаві, в архівах якого залишилась значна кількість його праць з токсикології. На основі цих досліджень проводилися роботи у Франції, Великобританії, США, Німеччині, Польщі.
Помер В. К. Ліндеман 18 квітня 1933 р. у Варшаві.
У колекції фонду рідкісних видань Бібліотеки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця зберігаються прижиттєві видання Володимира Карловича Ліндемана:
– О рвоте беременных: экспериментальное исследование. – Москва : Университетская Типография, 1893. – 162 с.
– Учебник общей патологии. Т. 1 – Киев : Издание книжных магазинов И. А.Розова, 1910. – 403 с.
– Учебник общей патологии. Т. II. – Киев : Издание книжных магазинов И. А. Розова, 1911. – 566 с.
– Главнейшие течения в общей патологии ХІХ века : вступительная лекция. – Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира. Н. Т. Корчак-Новицкого, 1901. - 15 с.
– Наследственность и изменчивость как причина болезней : популярные лекции. – Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира. Н. Т. Корчак-Новицкий, 1907. – 187 с.
– Членистоногие как распространители заразных болезней : лекции, читанные в 1911 г. врачам-санитарам. – Киев : Типографмя Императорского Университета Св. Владимира, 1911. – 71 с.
– Сборник трудов в честь десятилетия профессорской деятельности Владимира Карловича Линдемана, 1901-1911 г.г. – Киев : Типография П. С. Носенко, 1912. – 377 с.
мережах: