Морозов Павло Іванович – лікар-хірург, доктор медицини,
ординарний професор, заслужений ординарний професор,
завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії Університету Св. Володимира:
до 180-річчя від дня народження
Морозов Павло Іванович (28.08.1846–1927) – лікар-хірург, доктор медицини (1875), ординарний професор (1886), заслужений ординарний професор (1902), завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1886–1910, 1917–1922) Університету Св. Володимира (з 1921 р. Київського медичного інституту).
Павло Іванович Морозов народився в Харкові. Після закінчення гімназії в 1863 році вступив до Харківського університету на фізико-математичний факультет. Але згодом, через 2 роки перейшов на медичний факультет Харківського університету в 1872 році. Залишився працювати в Університеті помічником прозектора кафедри анатомії (1872–1877). Докторську дисертацію захистив в 1875 році.
В 1877 році під час війни імперії з Туреччиною П. І. Морозов був відправлений для допомоги пораненим діючої армії та вивчення деяких дискусійних питань воєнно-польової хірургії. Працював у військових шпиталях ординатором та лікарем-консультантом. Після повернення продовжив роботу на медичному факультеті Харківського університету: доцент кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії (1876–1886), виконував обов’язки професора (1884–1885), викладав воєнно-польову хірургію з топографічною анатомією.
В 1886 році, за рекомендацією професора М. В. Скліфосовського, Павла Івановича Морозова було обрано завідувачем кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії медичного факультету Університету Св. Володимира. Лекції з воєнно-польової хірургії, які проходили у військовому шпиталі та в яких професор П. І. Морозов надавав великого значення дотриманню принципів гуманізму поведінки при веденні війни, відвідували окрім студентів військові та цивільні хірурги. Двічі обирався секретарем медичного факультету.
Як хірург Павло Іванович завідував двома хірургічними лікарнями Маріїнської Общини Червоного Хреста. Значною була громадська та організаторська діяльність професора П. І. Морозова: в 1901 році ініціював створення організації з надання лікарської допомоги; в 1903 році став організатором Самаритянських жіночих курсів для фельдшериць та повивальних бабок де протягом 11 років був очільником і викладачем; в 1906–1907 роках – головний організатор медичного відділення при Жіночих курсах, який згодом став Київським жіночим медичним інститутом і директором якого він був в 1916–1920 роках.
В 1910 році професор Павло Іванович Морозов після 40 років хірургічної діяльності вийшов на пенсію та залишився понадштатним професором медичного факультету Університету Св. Володимира. Після подій 1917 року, П. І. Морозов знову очолював кафедру оперативної хірургії і топографічної анатомії (1917–1922).
Наукові дослідження: питання оперативної та військово-польової хірургії; топографічна анатомія. Автор близько 30 оригінальних наукових досліджень, у тому числі з морально-гуманістичним аспектом ведення війни. Цінний навчальний посібник для студентів та молодих лікарів, як підсумок 55-річної діяльності вченого-педагога був виданий в 1926 році, але у Берліні (Німеччина). Професор П. І. Морозов був учасником перших шести «Пироговських з’їздів хірургів» («Пироговські читання»), а 6-ий з’їзд, який проходив у Києві, безпосередньо організовував й очолював.
мережах: