Караваєв Володимир Опанасович – видатний лікар-хірург,
доктор медицини і хірургії,
екстраординарний, ординарний професор,
заслужений ординарний професор оперативної хірургії,
один з організаторів і перший декан медичного факультету,
засновник і керівник факультетської хірургічної клініки
Університету Св. Володимира,
почесний член Імператорського Університету Св. Володимира:
до 215-річчя від дня народження
Караваєв Володимир Опанасович (20.07.1811–15.03.1892) – видатний лікар-хірург, доктор медицини і хірургії (1838), екстраординарний (1840), ординарний професор (1842), заслужений ординарний професор оперативної хірургії (1865), один з організаторів і перший декан медичного факультету (1843–1847), засновник і керівник факультетської хірургічної клініки (1844–1882) Університету Св. Володимира, почесний член Університету Св. Володимира (1881).
Володимир Опанасович Караваєв народився в м. Вятка в багатодітній купецькій родині. Після закінчення гімназії став вільним слухачем медичного факультету Казанського університету і закінчив його у 1831 році зі срібною медаллю та дипломом лікаря 1-го розряду. Обрана форма навчання дозволяла молодому лікарю обирати самостійно місце роботи. Працювати В. О. Караваєв почав у військово-сухопутному шпиталі (1832–1833), згодом позаштатним асистентом Маріїнської лікарні для бідних (1833–1834), де і визначив для себе подальшу спеціалізацію у хірургії. У 1834 році для вдосконалення поїхав до Німеччини. У Берліні В. О. Караваєв познайомився з молодим талановитим вченим світового рівня, засновником військово-польової хірургії М. І. Пироговим, який став його вчителем і другом. У 1836 році на запрошення М. І. Пирогова працював у хірургічній клініці Дерптського університету (Естонія; нині Тартуський університет), де брав участь в експериментальних дослідженнях, самостійно вивчав травматичну піємію. Захистив докторську дисертацію у 1838 році. Призначений у Кронштадтський шпиталь ординатором у 1839 році, де за рік виконав 113 хірургічних операцій, що на той час було винятково. Вийшов у відставку у 1840 році.
В тому ж 1840 році В. О. Караваєв був призначений екстраординарним професором хірургії медичного факультету Університету Св. Володимира (нині НМУ О. О. Богомольця) ще до його утворення. Після призначення Володимир Опанасович вивчав організацію навчального процесу, у тому числі за кордоном (Німеччина, Англія, Франція). У 1843 році був призначений деканом медичного факультету. Для улаштування клініки займався придбанням хірургічних інструментів та запросив з Парижа на роботу в Університет інструментального майстра Метцгера, який багато років виготовляв оригінальні інструменти для самого В. О. Караваєва та інших хірургів. Як фундатор вітчизняної офтальмології у 1844 році організував першу кафедру та клініку очних хвороб.
Видатний науковець В. О. Караваєв зробив великий внесок у розвиток медицини і як хірург, і як педагог. Його вважають засновником цілої низки галузей у медицині. Найбільш вагома частина діяльності вченого – це клінічна діяльність та хірургія. Протягом життя він виконав близько 16000 операцій при загальній післяопераційній смертності 6,1%, що на той момент було надзвичайно низьким показником післяопераційної смертності. Хірургічна техніка В. О. Караваєва була настільки досконалою, що стала взірцем.
Наукові дослідження: травматичний флебіт; розробка техніки ампутацій; розробка методів ринопластики; хірургічне лікування косоокості та катаракти. Першим у світі виконав операцію з проколу навколосерцевої сумки (доступ по В. О. Караваєву) та експериментально його обґрунтував (1839; це експериментально-клінічне дослідження увійшло до багатьох європейських та вітчизняних монографій і підручників). На 25 років раніше за А. фон Грефе увів у широку практику розріз рогівки у верхній частині при катаракті, показав необхідність цього розрізу у понад 1000 спостережень (цей спосіб і сьогодні застосовують багато офтальмологів). Першим провів операцію з лікування косоокості оригінальним методом. Розробив кілька способів операцій пластичного відновлення дефектів носа. Першим у світі запропонував у доантисептичний період спосіб ампутації з утворенням шкіряних та шкіряно-м’язових шматків зі зменшеною масою м’язів. Одним з перших в Україні почав робити операції з видалення яєчників. Розробив оригінальний і радикальний спосіб лікування випадіння прямої кишки (1842; ця безкровна і проста за ефективністю операція робиться і нині). Одним з перших виконував трепанацію черепа (56 операцій). Розробив оригінальну методику зашивання м’якого піднебіння при «заячій губі» (1840). Професор В. О. Караваєв 18 лютого 1847 року першим в Україні здійснив першу в Україні операцію під ефірним наркозом. Науково обґрунтував використання Київської приміської зони для відновлення здоров’я після операцій й туберкульозу; домігся через міський парламент прийняття відповідного рішення. Ввів у практику підготовку щорічних звітів хірургічної клініки. Автор понад 30 наукових публікацій, у тому числі одного з перших у світі посібників з оперативної хірургії (1885), атласу з оперативної хірургії (1886), навчальної програми з хірургічної клініки для студентів, програми практичних вправ для студентів; експериментально-клінічні роботи, оригінальні пропозиції способів хірургічних операцій та інструментів, клінічні звіти. Професор В. О. Караваєв є засновником вітчизняної наукової школи хірургів. Почесний член Університету Св. Володимира. Голова Товариства київських лікарів (1849–1857), член Медичної Ради Міністерства внутрішніх справ; почесний член багатьох медичних товариств. Почесний громадянин Києва.
мережах: