Медведь Лев (Левко) Іванович – вчений-гігієніст,
державний діяч та організатор охорони здоров’я,
доктор медичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки Української РСР,
академік АМН СРСР,
завідувач кафедри гігієни праці і профзахворювань,
директор Київського Медичного інституту,
Міністр охорони здоров’я Української РСР:
до 120 річчя від дня народження
Медведь Лев (Левко) Іванович (18.06.1905–22.02.1982) – вчений-гігієніст, державний діяч та організатор охорони здоров’я, доктор медичних наук (1961), професор (1962), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1965), академік АМН СРСР (1969), завідувач кафедри гігієни праці і профзахворювань (1943–1952), директор Київського Медичного інституту (1941–1945), Міністр охорони здоров’я Української РСР (1947–1952).
Лев Іванович Медведь народився на Вінниччині в багатодітній селянській родині. В 1927 році з відзнакою закінчив Вінницький хіміко-фармацевтичний інститут. Працював керівником профспілки медичних працівників м. Вінниці, завідувачем інформаційного сектору Вінницького окружного комітету, завідувачем Вінницького аптекоуправління, керівником Вінницького міського відділу охорони здоров’я та на інших керівних посадах. Одночасно читав лекції з охорони здоров’я та фармацевтичної справи в інституті. За ініціативою Л. І. Медведя в 1932 році, на базі хіміко-фармацевтичного інституту та інституту сільської гігієни, було створено Вінницький виробничий медичний інститут з очною та заочною формами навчання, який і очолив Лев Іванович.
Згодом, талановитий керівник Л. І. Медведь отримав дозвіл на продовження навчання і закінчив в 1939 році санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту. В тому ж році вступив до аспірантури. Учень Г. Л. Шкавери.
В травні 1941 року Л. І. Медведь був призначений директором 1-го Київського медичного інституту. Під час Другої світової війни двічі організовував евакуацію інституту. Після звільнення Києва в листопаді 1943 року організував повернення інституту до Києва і 13 грудня 1943 року, першим серед вузів столиці, інститут відновив роботу та навчання. Відповідно до вимог воєнного стану: очолював підготовку лікарів для фронту, здійснював практичне керівництво з відновлення роботи лікарських установ столиці, виконував завдання санітарної та протиепідемічної служби та інше. Одночасно з квітня 1945 року працював першим заступником міністра (тоді народного комісара) охорони здоров’я Української РСР. Очолював кафедру гігієни праці Київського медичного інституту з 1944 по 1952 роки.
Досвідчений керівник та вчений-гігієніст Л. І. Медвідь: з 1947 по 1952 роки – міністр охорони здоров’я Української РСР; 1952–1964 роки – директор Київського НДІ гігієни і токсикології пестицидів (нині ДП «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва НАМН України»); 1964–1982 роки – засновник та перший директор Всесоюзного НДІ гігієни і токсикології пестицидів, полімерів і пластичних мас (нині, названий на його честь, – Інститут екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя).
Наукові дослідження: гігієна сільськогосподарської праці та професійних захворювань; організація охорони здоров’я; історія медицини. Гігієна і токсикологія пестицидів та полімерних матеріалів – один із засновників цього напряму медицини. Автор класифікації пестицидів; ініціатор уніфікації методів токсикологічної оцінки пестицидів; започаткував дослідження ембріотоксичних, тератогенних, мутагенних, гонадотоксичних, алергічних і канцерогенних властивостей пестицидів; ініціатор впровадження автоматизованої системи контролю залишків пестицидів в об’єктах довкілля та продуктах харчування; встановив закономірності залежності токсичних властивостей пестицидів від хімічної структури й особливостей біологічної дії; досліджував патогенез інтоксикацій; розробляв заходи профілактики. Науково обґрунтував заборону використання ДДТ та інших стійких хлорових вуглеводнів у сільському господарстві. Автор понад 200 наукових публікацій, у тому числі 7 монографій і посібників. Голова наукового товариства гігієністів Української РСР. Член комітету експертів ВООЗ. Член правління Всесоюзного наукового товариства гігієністів. Почесний член ряду зарубіжних наукових товариств.
Академік Левко Іванович Медведь за наукову роботу та сумлінну працю нагороджений орденом Леніна (найвища нагорода СРСР за особливо видатні заслуги), двома орденами Трудового Червоного Прапора та двома орденами «Знак Пошани».
На вшанування пам’яті видатного вченого і діяча, академіка Л. І. Медведя встановлено: пам’ятну дошку на приміщенні школи в його рідному селі М’якохід (Чорна Гребля) на Вінниччині, меморіальну дошку на будинку в Києві, де мешкав вчений (вул. Богдана Ступки, 2) та меморіальну дошку на фасаді Інституту екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя (вул. Героїв Оборони, 6).
Науковий доробок Медведя Л. І. представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: