Новини

Черняхівський Олександр Григорович – лікар-гістолог

та нейрогістолог, ембріолог, доктор медицини, професор,

член президії медичної секції Всеукраїнської академії наук

та Українського наукового товариства лікарів,

організатор та завідувач кафедри гістології і ембріології:

155 років від дня народження

Черняхівський Олександр Григорович (09.12.1869–22.12.1939) – лікар-гістолог та нейрогістолог, ембріолог, доктор медицини, професор (1918), член президії медичної секції Всеукраїнської академії наук та Українського наукового товариства лікарів, організатор та завідувач кафедри гістології і ембріології (1924–1929).

Олександр Григорович Черняхівський народився на Київщині (Білоцерківський район). Медичний факультет Університету Св. Володимира закінчив в 1893 році. Працював по мобілізації лікарем-неврологом в Київському військовому шпиталі.

О. Г. Черняхівський з 1906 року – прозектор, з 1918 – професор, а з 1924 – завідувач кафедри гістології та ембріології Київського медичного інституту. Відвідував в Німеччині лабораторії Фохта та в Мадриді інститут Рамона-Кахаля. Сантьяго Рамон-і-Кахаль, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1906 року, дуже високо оцінював наукову працю Олександра Григоровича і між двома вченими зав’язалася дружба.

Олександр Григорович був активним громадським діячем із самої юності: учасник літературного гуртка «Плеяда», організатор медичної секції Українського наукового товариства (УНТ) в Києві, перший голова Всеукраїнської спілки українських лікарів, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (НТШ) у Львові, на базі лікарської секції УНТ організував і очолив медичну секцію в Українській Академії наук.

Разом з іншими викладачами КМІ професор О. Г. Черняхівський був заарештований в 1929 році та разом з дружиною був підсудний у сфабрикованому процесі Спілки визволення України (1930). Наукової роботи не припиняв і у засланні в м. Донецьк (тоді м. Сталіно): брав участь у становленні медичного інституту, де організував та очолив кафедру гістології і ембріології.  До роботи у Києві повернувся в 1934 році в Інститут клінічної фізіології АН УРСР та Інститут експериментальної біології і патології НКОЗ УРСР.

Наукові дослідження: мікроскопічна будова та гістофізіологія центральної та периферичної нервової системи (виявив «блукаючі» нервові волокна  на ранніх стадіях ембріогенезу людини); один із перших українських морфологів – використав імпрегнацію сріблом по Гольджі-Кахалю для виявлення нервових елементів; дослідив іннервацію злоякісних пухлин; вперше описав рецепторні закінчення на ракових епітеліальних клітинах; вперше досліджує зміни в центральній нервовій системі при вакцинації проти сказу (цю роботу виконував в засланні). Автор численних наукових праць, які публікував в українських та міжнародних наукових виданнях. Зробив великий внесок в розвиток української медичної термінології – підготував перший «Латино-український анатомічний словник».  Перекладав і видавав сучасні словники, підручники українською мовою. Перекладав не тільки наукову літературу, а і художню, зокрема Г. Гейне та Ф. Шиллера. Член редколегії часопису «Українські медичні вісті».