190 років від часу відкриття Київського університету
(Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка) (1834)
2024 рік – ювілейний для Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, 190 років він поєднує традиції й інновації, якісну освіту й сучасну науку.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка – класичний університет дослідницького типу, провідний і один з найстаріших вищих навчальних закладів України. Його історія бере свій початок від 8 листопада 1833 р., коли було підтримано подання міністра освіти С. С. Уварова про заснування Імператорського Університету Св. Володимира на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею. 15 (27) липня 1834 р., у день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира, відбулося урочисте відкриття закладу.
Першого навчального року (1834–1835) в університеті працював лише філософський факультет з двома відділеннями: історико-філологічним і фізико-математичним. На перший курс зараховано 62 студенти (28 православного і 34 католицького віросповідання). Абсолютна більшість із них (57 осіб) належали до дворянства. 28 серпня 1834 року в університеті розпочалися заняття. Обряд «посвячення в студенти», на відміну від інших російських університетів, проведено за старовинними лицарським правилами і ним керував фельдмаршал, який придушив польське повстання, князь Ф. В. Остен-Сакен. За задумом організаторів, ця посвята виглядала як символічне передання наступності між старим і новим поколінням. 18 (30) жовтня 1834 року на посаду першого ректора університету наказом імператора Миколи I затверджено професора Михайла Максимовича.
Склад викладачів на початку був змішаний: з Кременця переведено професорів-поляків, до них приєднались професори росіяни і німці. 1838 року польський рух призвів до тимчасового закриття університету і звільнення або переведення професорів і студентів польського походження. Число слухачів дуже скоротилася; половина кафедр спорожніла і була заміщена потім росіянами або німцями.
Восени 1840 року структуру було змінено. Міністр освіти С. Уваров задумав додати до двох уже наявних в університеті св. Володимира факультетів третій – медичний, сформувавши його на базі зачиненої Віленської медико-хірургічної академії. До Києва почали поступово перевозити господарство академії, яке включало клініки акушерства, хірургії й терапії, лікарню для студентів і співробітників, ветеринарну лікарню, анатомічний, хімічний, фізичний, зоологічний та інші кабінети, ботанічний сад, аптеку, бібліотеку (20 тисяч книжок) тощо.
Процес «передислокації» академії розтягнувся на декілька років. Попри його незавершеність, у 1841-му в університеті св. Володимира було відкрито новий медичний факультет на чолі з енергійним професором В. Караваєвим.
Медичний факультет Київського імператорського університету Святого Володимира існував з 1841 до 1920 року, допоки не був відділений у окремий Київський медичний інститут, нині – Національний медичний університет імені О. О. Богомольця.
До кінця ХІХ ст. Київський університет перетворився на потужний навчально-освітній центр загальноєвропейського значення. За роки існування Київського університету в ньому працювали сотні видатних науковців, серед яких М. Максимович, К. Костомаров, В. Антонович, В. Іконников, М. Драгоманов, О. Новицький, М. Іванішев, М. Владимирський-Буданов, О. Кістяківський, К. Кесслер та інші визначні вчені. І сьогодні його обирають достойні й талановиті, яким Університет дає можливість стати лідерами у професії та суспільному житті, які формують інтелектуальну еліту не лише України, а й світу. Університет імені Т. Г. Шевченка є вагомим явищем у культурному, суспільному й громадському житті країни, а гасло «Utilitas, Honor et Gloria» – «Користь, Гідність і Слава» засвідчує його невід’ємну та унікальну роль.
мережах: