«Дудко Микола Омелянович – лікар-хірург, доктор медичних наук, професор»:
до 120-ти річчя від дня народження
Дудко Микола Омелянович (06.12.1901 - 21.04.1978) – лікар-хірург, доктор медичних наук (1943), професор (1945), заслужений діяч науки УРСР (1957). Закінчив Київський медичний інститут (1925), де відтоді й працював (з перервами): директор (1937), завідувач кафедри шпитальної хірургії (1944-1961); заступник директора 3-го Московського медичного інституту (1932-1936); під час 2-ї світової війни – військовий лікар; директор Українського НДІ ортопедії (Київ, 1944-1945); керівник клінічного відділу судинної хірургії (1961-1970).
Наукові дослідження були присвячені невідкладній допомозі, травматології, проривній виразці шлунка та дванадцятипалої кишки, раку стравоходу та кардії, хірургії серця, трансплантації тканин і органів, косметичному методу хірургічних операцій розширених судин ніг, переливання крові, а також історії хірургії. Запропонував спосіб лікування анаеробної інфекції шляхом внутрішньовенного введення великих доз протигангренозної сироватки; методи профілактики та лікування травматичного шоку загруднинною новокаїновою блокадою.
Наукові праці: «Виведення чужого тіла з 12-палої кишки за допомогою дуоденального зонда» (1930); «Прободная язва желудка и двенадцатиперстной кишки» (1945); «Лечение газовой гангрены» (1946); «Новый способ ушивания дивертикула грудного отдела пищевода» (1959); «Отдаленный результат операции при аневризме левого желудочка» (1961); «Советская медицина на службе у партизан Украины» (1966).
грудень 2021 року
мережах: